Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини
До початку XIX століття багато вчених вважало, що органічні речовини можуть утворюватися тільки в живих організмах за допомогою «життєвої сили». Такі ідеалістичні погляди вчених називали віталістичними. Вони гальмували розвиток органічної хімії як науки. В першій половині XIX століття було синтезовано ряд органічних речовин, таких як сечовину, цукристу і жироподібну речовини. Після цього появилася загальновизнана можливість синтезувати й інші речовини. У наш час майже немає таких сполук, яких неможливо було б синтезувати. Синтетична органічна хімія подарувала людству величезну кількість речовин, яких не існує в природі. До того ж, значно дешевших порівняно з виділеними із природної сировини. Тепер синтезовано багато органічних речовин, не тільки тих, які зустрічаються у природі, а й тих, яких у природі немає, але які є конче потрібні людині в житті та її виробничій діяльності. Це може стосуватися, наприклад, численних пластмас, різних видів каучуку необхідних сучасному транспорту; вибухових речовин; лікарських препаратів, синтез вітамінів, ферментів, гормонів; виробництво засобів боротьби із шкідниками в сільському господарстві; всіляких барвників, які перевершують за яскравістю відтінків природні. У наші дні особлива роль належить органічній хімії в розробці методів добування речовин, які замінюють такі харчові продукти, як жири, масло, олію. Виробництво штучних і синтетичних волокон, штучної шкіри необхідних для текстильної помисловості та багато іншого.
Взаємодією галогенпохідних насичених вуглеводнів з водою або лугом при певних умовах отримують гліцерин, який широко використовують при виробництві смол для лакофарбової промисловості, вибухових речовин та інше.
Етилен застосовують для:
- виготовлення вибухових речовин;
- поліетилену;
- для наркозу (суміш 80% С2Н4 і 20% О2);
- добування пального з високим октановим числом.
- прискорення дозрівання овочів у теплицях.
Ацетилен як сировина для виробництва розчинників (галогенпохідні), пластмас й синтетичного каучуку, оцтової кислоти, етанолу, ізоляційних матеріалів, люїзиту (отруйна речовина шкірно-наривної дії). Хлорпохідні, одержувані з ацетилену, являють собою чудові розчинники жирів та сірки.
Бензен використовують як: а) розчинник; б) сировина для синтезу: пестицидів, барвників, аніліну, каучуку, волокон, лікарських препаратів, духмяних речовин, полімерів, отрутохімікатів, вибухових речовин, нітробензену, високомолекулярних речовин. Бензен додають до моторного палива.
Однією з важливих галузей застосування похідних бензену є сільське господарство.
Отрутохімікати – це хімічні речовини, які застосовують в сільському господарстві для боротьби з різними видами організмів. Вони поділяються на: гербіциди (проти бур’янів), зооциди (проти шкідливих тварин), інсектициди (проти комах), фунгіциди (проти грибів), бактерициди (проти бактерій) та інші, об’єднаних під загальною назвою пестициди (від лат. pestis – «зараза» і caedo – «убиваю»).
Гексахлорбензен (С6Сl6) для протруювання насіння жита і пшениці, інших зернових перед висіванням у ґрунт.
Гексахлоран (С6Н6Сl6) – кристалічна речовина, застосовується як сильний засіб для знищення комах. Впродовж тривалого часу використовували проти бавовникового довгоносика, але зважаючи на токсичність, його використання скорочується.
Існує багато різних гербіцидів. До хімічних засобів захисту рослин ставляться жорсткі вимоги щодо їх безпечності для людини і тварин, для навколишнього середовища. Ці сполуки повинні легко розкладатися на нешкідливі речовини, щоб після закінчення терміну їхньої дії вони не забруднювали ґрунт і водойми, не потрапляли в їжу. Перед хіміками ставляться вимоги створення таких пестицидів, що не вимивалися б з полів у ріки й інші природні екосистеми, оскільки деякі з них можуть накопичуватися в організмі і викликати ряд захворювань.
З відкриттям російським хіміком М. М. Зініним простого й доступного способу добування з бензену аніліну – вихідного продукту для добування анілінових барвників, відкрилась нова ера у їх виробництві. Утворення барвників з аніліну ґрунтується на його великій реакційній здатності. Анілін окиснюється окиснювачами, в результаті чого змінює забарвлення. Так, наприклад, з білильним вапном він дає фіолетове забарвлення, а в результаті взаємодії з дихроматом калію утворює стійкий барвник – чорний анілін, що використовується для фарбування тканин.
Оцтова кислота відома з глибокої давнини як оцет, який утворюється при бродінні спиртних напоїв. Оцтова кислота серед органічних кислот використовується найбільше.
1. Як сировина для виробництва пластмас, фруктових есенцій, лікарських препаратів (наприклад, аспірин), барвників, кіноплівки, ацетатного волокна.
2. Солі оцтової кислоти застосовують як засоби для боротьби із шкідниками й хворобами рослин, стимулятори росту рослин, плюмбум ацетат (як свинцева примочка) в медицині, ферум(ІІІ) ацетат як протрава при фарбуванні тканин, що служить для закріплення барвників на волокні.
Естери застосовують як добрі розчинники органічних речовин, для виготовлення фруктових есенцій, в парфюмерії, в кондитерській справі. Деякі естери – для виробництва пластмас, волокна нітрон, в медицині (ізоамілнітрат послаблює приступи при стенокардії, етилнітрат розширює периферійні кровоносні судини).
Органічна хімія стоїть на шляху до синтезу найскладніших органічних речовин – білків.
а) 126;
б) 70.
Немає коментарів:
Дописати коментар